Любі дівчата, вітаю Вас зі святом весни. З Вашим днем, днем коли все навколо розцвітає і оживає, днем любові та кохання. Бажаю щоб в житті у Вас все складалось просто чудово… І щоб залишались Ви завжди такими ж милими і чарівними.
Наступного дня, появилась друга “Снігова баба”. І десь ближче до вечора ми пішли поглянути і на другу бабульку. Друга бабулька виявилась меншою від попередньої, але обі вони були досить таки “симпатичні”. Зроблені вони були по одній і тій же схемі, як і першого разу ми провели фотосесію. Здалека вони виглядали просто супер. От якби ще появилась 3,4,5…. “Снігові баби” то можна булоб знімати фільм типу “Снігові баби наступають”, “Захоплення Сніговими бабами”, “Поселення Снігових баб” або щось інше. Але все це фантазії…. далекі від реальності.
Снігова баба
От закінчилась сесія, поїхав я в село, а там зима, вав круто, подумав собі я… Приїхав я десь в обід, після дороги втомився і нікуди не ходив. Наступного дня виявилось, що місцеві умільці зліпили “Снігову бабу”. Ну от я вирішив піти туди з своїми друзями. Йшли ми недовгенько, на дворі саме стояв лютий мороз. Прийшли а баба виявилась велетенська, здалека виглядала не такою. Виглядала вона традиційно, за вийнятком мітли. Її просто не було… Сама баба була зі снігу, а для того щоб довще протрималась, вразі потепління її облили водою, ніс був нетрадиційний, замість моркви качан кукурудзи) а все інше як книжка пише. Після оціненя твору мистецтва почалась фотосесія.
Калян
До дня нового 2009 року в інтернеті появляється дуже багато сторінок. Однією з таких є сторіночка http://gelanie.com/index.php?id=5b4f53355de3e0e8182f9ad2173af44c і називається вона “Елка Желаний”. Вырасти свою елку желаний и получи призы – новогодние подарки. Скажу вам чесно призів мені не потрібно, а от написати Новорічне побажання можна. Якщо хтось з вас колись хотів зіграти роль Діда Мороза, то це можна зробити на іншій сторіночці http://www.dancingsantacard.com/?santa=5389948 Якщо у когось є бажання гратись в фотошопі і на самому сайті все може виглядати набагато краще. Чикаю на ваші коменти і побажання до Нового Року!!!
От вирішив росказати про захопливу екскурсію по Севастополю. Тривала вона всього день, але цього достатньо щоб познайомитись з цим дивовижним містом. Наш маршрут був добре спланований. Перше місце куди ми завітали це Малахов Курган.
Цього літку був на морі, а саме в Саках. Їхали ми туду втрьох (я, брат та його дівчина) автобусом Чернівці-Севастополь. Дорога виявилась досить виснажливою, а клімат Криму не такий, як на заході України. Приїхали ми зранко тому ще не було так спекотно, як це бувало в обід. Жили ми в особнячку, а охороняв нас Арчі (німецька вівчарка). До моря доводилось доїзжати на маршрутці, бо саме місто знаходиться в декількох кілометрах від моря. Але багато санаторіїв знаходиться на узбережі, тому бажаючі можуть зупинитись там, правда ціна за добу буде значно вища. За 20 днів. море встигло і надоїсти. Правда в цій історії є і свої плюси. За тиждень до відїзду познайомився з суперовою дівчиною. Знайомство тривало не довго, але хавжди приємно познайомитись з хорошими людьми.
Якогось дня мій брат запропонував поїхати в печери. Щось у мене бажання такого не було, що там такого думав собі я. Довго він мене просив поїхати і я все таки погодився. Зібрались ми з самого ранку, взяли все необхідне і вирушили в дорого. Всього нас було 4, я мій брат Вовчик, Тарас і Роман. Але яка це подорож без карти, от Тарас і роздрукував карту з нашим маршрутом. Їхали ми довгенько поки не доїхали до Залісся Борщівського р-н. Але як доїхати до печери ніхто й гадки немав, атже вказівок ніяких подорозі немає, от і вирішили спитати у перехожого де у них тут печери. Він здивувався, які ще пичери??? немає у нас жодних пичер, а ми кажемо йому що є. Але вирішили що перехожий і сам нічого незнає, от ми і поїхали дальше. Але після довгої дороги вирішили трішки відпочити і подзвонили до нашого гіда, як доїхати до печер і виявляється, що ми не в тому р-н. Карти у нас іншої не було от ми і вирішили поїхати користуючись догадками де ж це інше Залісся Чортківського р-н??? і як туди потрапити??? . Але добрі люди завжди щось підскажуть, все дійшло до того ща нас застав обід, а ніхто толком нічого і не снідав. Подорозі вирішили перекусити тим що набрали здому, а набрали ми аж ціле нічого, один Тарас нас виручув, його дружина приготувала бутерброди. Десь до 15.00 добрались ми до місця призначення. Знайшли гіда, домовились за екскурсію, дістали костюми та ліхтарики на прокат, дочикались іншу групу і вирушили в похід.
Щоб підтримати блог розмістіть на своєму ресурсі кнопку.
Дякую за підтримку!